Бучацька Єпархія УГКЦ

Пошук

 


Designed by:
Site hosting Joomla Templates
Web hosting services
Misericordia et misera. Апостольський лист з нагоди завершення Святого Року Милосердя (Підсумок) Друк e-mail

Misericordia et misera. Апостольський лист з нагоди завершення Святого Року Милосердя (Підсумок)

«Misericordia et misera» (Милосердя і нещасна) – ці два слова, якими святий Августин підсумовує зустріч Ісуса та перелюбниці, про яку розповідається на сторінках Євангелії від Івана, стали також назвою Апостольського листа Папи Франциска з нагоди завершення позачергового Святого Року, що був приурочений милосердю. Підбиваючи підсумки цього періоду благодаті, Глава Католицької Церкви поширив деякі його особливості і на наступний період життя Церкви.

Зокрема, Папа вирішив, що відтепер усі священики отримують повноваження відпускати гріх аборту, продовжив мандат «місіонерів милосердя», заохотив проводити ініціативу «24 години для Господа», ствердив законність і правосильність сповіді у священиків, приналежних до «Братства святого Пія Х», пригадав про те, що подружжя є великим покликанням, а краса родини залишається незмінною, всупереч альтернативним пропозиціям. А наголошуючи на тому, що із закриттям Святих Дверей не повинні зачинятися двері наших сердець, пригадує про необхідність продовжувати здійснення діл милосердя та встановив проведення Всесвітнього Дня бідних.

Свої роздуми Святіший Отець розпочинає у світлі згаданої євангельської події, яка, на його думку, «вказує на шлях, яким ми покликані прямувати у майбутнє». За його словами, вона є «іконою» милосердя, яким слід і надалі жити, не зважаючи на те, що закінчився Святий Рік.

Під час зустрічі з перелюбницею, яку згідно із законом Мойсея було засуджено до каменування, Христос повернув законові «його первісний намір», адже «у центрі перебуває не закон і законна справедливість, але Божа любов». «Нужда гріха була огорнута милосердям любові», – зазначив Папа, вказуючи на те, що зазнавши милосердя, «навіть якщо й залишається стан слабкості задля гріха, її перевищує любов, яка дає змогу дивитися вперед та жити по-іншому». Про це Ісус навчав також і тоді, коли в домі фарисея грішниця сльозами вмила Його ноги.

«Прощення є найвидимішим знаком любові Отця, який Ісус бажав об’являти протягом всього Свого життя. Нема такої сторінки Євангелії, що могла б бути вийнятою з-під цього наказу любові, що сягає аж до прощення», – пише Святіший Отець, додаючи, що дар прощення пробудив у серцях перелюбниці та грішниці почуття того, що вони «нарешті звільнені», що супроводжувалося величезним почуттям щастя.

Як зауважує Наступник святого Петра, в культурі, в якій часто панує техніка, помножуються «форми смутку й самотності», тому існує потреба у «свідках надії та істинної радості», аби прогнати «химери, які пропонують легке щастя та штучний рай».

«Під час цього Святого Року Церква зуміла увійти у слухання та з великою силою досвідчила присутність і близькість Отця, що завдяки діянню Святого Духа вчинило ще очевиднішим дар і доручення Ісуса Христа щодо прощення», – пише Святіший Отець, вказуючи на те, що тепер прийшов час замислитися над тим, як «вірно, радісно та з ентузіазмом і надалі прямувати вперед, щоб зазнавати досвід багатства Божого милосердя».

У цьому контексті Наступник святого Петра вказує на важливість життя Святими Тайнами, адже в літургії «не лише постійно призиваємо милосердя, але дійсно його отримуємо та живемо ним». «В усьому сакраментальному житті нам щедро дароване милосердя», – пише він, особливо вказуючи на так звані Святі Тайни «оздоровлення», якими є Сповідь та Оливопомазання хворих.

«Особливе значення» має також слухання Божого слова, велику важливість «здобуває проповідь». «Дуже рекомендую готуватися до проповіді й дбати про проповідування», – звертається Папа до душпастирів, наголошуючи на тому, що «передавати впевненість у тому, що Бог нас любить – це не вправляння в риториці, але передумова вірогідності священичого служіння».

«Було би слушним, якби в одну з неділь літургійного року кожна громада могла оновлювати своє заанґажування в поширювання, пізнання й поглиблювання Святого Письма», – висловлює побажання Святіший Отець, заохочуючи, зокрема, поширення таких практик, як lectio divina.

Значна частина Апостольського листа присвячена Святій Тайні Примирення, в якій ми «відчуваємо обійми Отця, Який виходить нам назустріч, щоб повернути нам благодать знову бути Його дітьми». Папа з вдячністю згадує про служіння «місіонерів милосердя», додаючи що «це надзвичайне служіння не завершується із зачиненням Святих Дверей». «Бажаю, – пише він, – щоб воно й надалі тривало до нового розпорядження, як конкретний знак того, що благодать Ювілею залишається живою та дієвою».

Наступник святого Петра знову звертається із закликом до священиків «з великою дбайливістю готуватися до служіння сповіді», закликаючи їх бути свідками Божої ніжності, привітними для всіх, далекоглядними й готовими супроводжувати вірних на дорозі покаяння, великодушними у роздаванні Божого прощення. «Свята Тайна примирення потребує наново віднайти своє центральне місце в християнському житті», – пише він, називаючи «слушною нагодою» проведення в IV Неділю Великого Посту ініціативи «24 години для Господа».

«Силою цієї вимоги, аби не було жодних перешкод між проханням про примирення та Божим прощенням, відтепер і надалі надаю всім священикам, силою їхнього служіння, юрисдикцію давати розрішення тим, які скоїли гріх аборту», – зазначає Папа, а також, згадуючи про те, що під час Ювілею він надав вірним, що відвідують храми, які обслуговують священики з «Братства святого Пія Х» можливість «правосильно й законно отримувати розрішення», він, до подальших розпоряджень, поширює цю можливість і поза ювілейний період.

Роздумуючи над тим, що милосердя має також обличчя утішення, Святіший Отець зауважує, що в наш час, якому серед різних криз притаманна також «криза родини», важливо «щоб слово утішаючої сили досягло наші сім’ї». За його словами, «дар подружжя є великим покликанням», а «краса родини залишається незмінною, не зважаючи на численні тіні й альтернативні пропозиції». Але також не слід забувати про те, що «кожен носить із собою багатства й тягарі своєї історії», що вимагає, насамперед, з боку священика, «уважного, глибокого й далекоглядного розпізнавання, аби кожен без винятку міг конкретно почуватися прийнятим Богом».

«Завершується Ювілей і зачиняються Святі Двері. Але двері милосердя нашого серця завжди залишаються навстіж відчиненими», – наголошує далі Папа, закликаючи продовжувати досвід діл милосердя для тіла й для душі, якими Церква інтенсивно жила під час Святого Року, адже, за його словами, «прийшов час надати простір креативності милосердя». Існує чимало ситуацій, в яких християни покликані дбати про те, «аби повернути гідність людям та дати їм змогу жити по-людськи». «Ми покликані, – наголошує він, – спричинятися до зростання культури милосердя, яка ґрунтується на відкриванні дару зустрічі з іншою особою». Як додатковий знак цього надзвичайного Святого Року, він також постановив що у неділю перед урочистістю Христа Царя, ХХХІІІ Звичайного літургійного періоду (у Церкві латинського обряду), в усій Церкві "повинен відзначатися Всесвітній день бідних".

Свого Апостольського листа Святіший Отець завершує згадкою про те, що «на нас завжди спочиває погляд милосердних очей Пресвятої Божої Матері», заохочуючи покладатися на Її Материнську допомогу і наслідувати «Її постійне заохочення споглядати на Ісуса, промінне обличчя Божого милосердя».

uk.radiovaticana.va

 
Бучацька Єпархія УГКЦ, Powered by Joomla! and designed by SiteGround web hosting